Навчитися жити в нових реаліях
Сьогодні, коли наші кордони і в прямому, і в переносному сенсі порушені, ми відчуваємо розгубленість і відсутність орієнтирів. Обставини, що швидко змінюються, змушують негайно реагувати на них, не залишаючи нам шансу зупинитися, поплакати або позлитися. Ми весь час у напрузі. Почуття тривоги за покинутий дім, за невизначене майбутнє стало всепоглинаючим. А мораторій на «звичайне» життя не дає нам змоги робити щось корисне для себе…
І треба вчитися наново повноцінно жити. А це все одно, що вчитися ходити після перелому: це боляче, складно, але інакше кожен з нас ризикує «заглохнути» десь на середині шляху.
А ще - треба комунікувати. Добирати слова, які будують розуміння. І слухати. Саме це наразі робить нас живими, допомагає зберегти себе, дає той фундамент, від якого можна кудись відштовхуватися, щось робити, відновлювати втрачене, пробувати будувати нове. Навчитися приймати втрати.
Дати душевним ранам прорватися, щоб зцілитися від тривог, апатії, від того стану, коли здається, що далі вже немає куди рухатися…
Вивільнити біль, аби потім наповнити себе іншими, конструктивними почуттями.
Ніхто з нас не обирав війну. Ніхто не був до неї готовий.
Усе, що нам сьогодні під силу – це навчитися жити в нових реаліях.
І кожного дня намагатися робити щось, що наближатиме закінчення цієї страшної війни та нашу Перемогу...
З вдячністю до наших нових друзів БО «БФ Посмішка Ю.А.» за можливість емоційного зцілення.
"Ми стаємо міцнішими там, де ламаємося..." Ернест Хемінгуей
Практичний психолог Олена Щербина