Шевченко. Геній. Світоч. Феномен. 210

Він живе у кожному з нас, правдива і щира душа кожного українця. Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю. Його невмирущий дух, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє любов і радість, на оновленій землі. Про феномен Шевченка, світову велич, геніальність, поетичні шедеври говорили в ці березневі дні на уроках, виховних годинах, круглих столах, бесідах із вихованцями 2 -9 класів Оріхівської філії № 5 їхні наставники. Малеча залюбки ділилася своїми знаннями про дідуся Тараса, читали вірші, готували малюнки, переглядали відео про Шевченка. Старшокласники 7-9класів були учасниками квестів,

віртуальних мандрівок по місцях заслання поета: Оренбурзька фортеця, Новопетровське укріплення, відвідали різні куточки світу: Франція, США, Аргентіна, Польща, Китай, де українському генію поставлено пам’ятники.

Якби я зустрівся із Тарасом Григоровичем, про що б я розповів йому? Успішно справилися із цим завданням шестикласники. Вони говорили про своє потаємне, поділилися із дідусем Тарасом своїми думками про рідні куточки: про вечори і світанки над Кінською та ще Шевченкову «Зоре моя вечірняя»

послухали у виконанні Настюші Рясної, а Богдась Жуков говорив про подаровану мамою вишиванку і свою любов до українського слова, Михасик Кузьменко сумував, бо війна не дозволяє повернутися на рідну Лугову в Оріхів, щоб поганяти з братом на роликах та улюбленому велосипеді, а Полінка похизувалася гарним садком із яблуньками, сливами, вишеньками у Малій Токмачці, запрошувала на матусині пироги, почитала свій улюблений «Садок вишневий коло хати»…

Разом із своїми вихованцями йдемо тими священними шляхами, які нам заповів Тарас.

Вивчаємо його поезію, розлиту повсюдно, яка живе у наших краєвидах, піснях і помислах.. Шевченкові твори сяють нам, мов ясні зорі».

Бо пам'ятаємо, що на оцій планеті,

відколи сотворив її пан Бог,

ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох!

Зоя Ляшенко, Світлана Денисенко